Шукати в цьому блозі

неділя, 2 вересня 2012 р.

Враження про Індію (частина 1)

Робота почнеться тільки в понеділок, а поки є вільний час, вирішив почати ділитися враженнями.

Без дирчика тут важко


Готель


Готель розташований на околиці міста, недалеко від аеропорту. Wi-Fi тут є, але такий собі — зв’язок повільний і нестабільний, немов хтось торенти качає. Кілька разів вирубали електрику. До речі, прибиральник чомусь завжди вмикає світло в номері навіть удень (у тому числі, у санвузлі). Схоже, що за електрику вони платять абонентську плату.

Наш готель


Їжа


Годують у готелі чудово. Взагалі їжа в Індії — це окрема тема. Через величезну кількість різноманітних спецій вона дуже гостра, але це не просто справа смаку: антисанітарія і тропічний клімат сприяють розвиненню всякої зарази, а її треба чимось вбивати. Міцні спиртні напої тут не дуже прижилися (азіати швидко п’яніють), тож гостра їжа виконує відразу дві задачі: покращує смак страв і вбиває мікроби. Хворі на виразку шлунку, мабуть, тут просто не виживають.

В перший день з незвички здавалося, що з рота ось-ось піде вогонь, але нас, напевно, вирішили пожаліти, бо на третій день обіди стали трохи більш «європейськими». Колега сказав, що в порівнянні з Амлою це ще прісна їжа. Так чи інакше, я потроху до неї звикаю, і всі побоювання щодо страшних вірусів і шлункових розладів поки що — тук-тук-тук! — виявилися безпідставними. Хоча воду з крану ні в якому разі не пийте (навіть у готелі) — тільки бутильована вода!

Наша вечеря


Місто


В центрі ми ще не були, але в місто вчора вибралися. Пройшли пішки, скільки вистачило сил. Можна було б і довше, але по дорозі назад моя шия вже була червона.

До місцевого колориту вже звикли: жінки в сарі на моторолерах (іноді ще й з дітьми), авторикші, корови просто на дорозі. Незвичні звуки й запахи поступово відходять на другий план і перестають відволікати.

Дорожній рух зводить з розуму — люди і тварини, що у «стані спокою» здаються байдужими й відстороненими, раптом проявляють дивну спритність на дорозі. Водії тут часто сигналять — звичний для нас спосіб переходу через дорогу «подивився ліворуч, подивився праворуч, перейшов» тут не працює, і не тільки через лівосторонній рух: водії пересуваються за однією їм відомою логікою. Хоча треба їм віддати належне: жодної ДТП я ще не спостерігав.

Взагалі, ходити вулицями треба обережно, інакше або хтось зіб’є, або в лайно обробишся, або на кабель наступиш, а їх там повно — то стирчать з-під землі, то згори звисають. А під напругою вони, чи ні, я перевіряти не хочу.

Типова вулиця міста


Ціни


Електроніка, їжа і одяг (особливо бавовна) коштують дешево. Є торговельні центри типу нашого /тут могла б бути ваша реклама!/, але дешевше купляти, звичайно, на вуличних ринках (хоча і якість імовірно буде нижчою). Пошук у Гуглі виявив, що найпопулярніші ринки — на Laxmi Road, MG Road і ринок Juna Bazaar. Будете йти на ринок — одягайтеся простіше, торгуйтеся сміливіше: як і на всіх східних базарах, ціну іноді можна збити удвічі. Найкращий спосіб змусити продавця зробити знижку — похитати головою, впевнено розвернутися й піти геть.

У вищезгаданих торговельних центрах є звичні супермаркети європейського типу (Spar, Star Bazaar) — їжу там купляти безпечніше, а одяг дешевий до непристойності.

Гроші можна поміняти в деяких банках (десь до 1000 дол. за раз). Найвищий курс долара, який ми знайшли — 53,9 рупій за долар. Thomas Cook теж є, але там курс менш вигідний.

Вирішивши, що роумінг — не мій вибір, я купив стартовий пакет Vodafone за 25 рупій. Вибір операторів тут великий, а наявність тарифів буде різнитися в залежності від штату. Наприклад, мій тариф дозволяє дзвонити з 1,2 рупії/хв. (десь 18 коп./хв.) по країні, але дзвінок на український мобільний номер обійдеться вже в 9 рупій/хв. Не супердорого, але в порівнянні з безкоштовним Скайпом це не ваш бро.

Торговельний центр


Люди


Люди тут прості, але досить чемні (з мого досвіду). Дітей-жебраків не так багато, як я очікував, але трапляються. Незалежно від їхнього вигляду, їм краще нічого не давати, інакше наступної миті вискочить ще кілька, і з вашим почуттям жалю вам доведеться викласти стільки, скільки не планували, або «обламувати» інших.

Офіційна мова штату Магараштра, столицею якого є Пуне, — маратхі, але всі розуміють гінді. Англійською володіють далеко не всі, а якщо володіють, то через акцент зрозуміти їх важко. Індійський акцент прикольний, але, холєра, заразний. Для профілактики треба хоча б іноді дивитися BBC.

Пояснювати й перепитувати в них треба детально і мінімум двічі. Не зважайте, що вам у відповідь кивають головою — цілком можливо, що вони не розуміють вас або не можуть допомогти, але соромляться це визнати.

Разом прибирати веселіше


Погода


Повітря тут тепле й дуже вологе. Ми якраз потрапили у сезон дощів, і щойно я вийшов з аеропорту в Делі, в мене запотіли окуляри. Куплене сухе печиво розмокає в номері протягом дня. Злива буває майже щодня, але коротка. Принаймні після перегляду прогнозу я очікував гіршого.


Поки що все, піду готуватися до завтрашнього робочого дня. Згодом, коли буде час і натхнення, напишу ще. Фотки потроху скидаю на Пікасу. Якщо цікаво, заглядайте туди час від часу:

Пуне, Індія (2012): альбом на Picasa
Пуне, Індія (2012)