От скажіть мені, що відбувається в головах людей, які слухають 96 кГц/24-бітні
lossless-файли на звичайному плеєрі (нехай якісному) без підсилювача і стверджують, що вони чують різницю... ні, не з mp3, а навіть з 44 кГц/16-біт, тобто з роздільністю звичайного компакт-диска. Ось, що
пише цей любитель
Теплого лампового звуку™:
Тобто наш власник досконалих вух десь чув, що прошивка
Rockbox на крихітному
Sansa Fuze робить дива. Написавши всім, що провів «сліпий тест» на якість, містер Хай-фай отримав пояснення особливостей роботи рокбоксу:
Прочитавши викриття фокусу, людина
пише:
«I realize that the downsampling doesn't help things, but there is more texture and depth to the 24/96 rips over the 16/44.»
Мовляв я розумію, що звук реально не покращується, але ж які барви, яка глибина звучання... Тепер спробуйте мені довести що аудіофільство — це не діагноз.
PS: Тим, хто зараз потягнеться за рушницею та захоче розказати про те, який чарівний світ хайфаю йому відкривають його супервуха у поєднанні з айподом, рекомендую спочатку прочитати цю статтю:
24/192 Music Downloads ...and why they make no sense. Відразу хочу додати, що сам маю на диску кілька файлів 24/192
FLAC, але крім тестування заліза вони хіба що дають ефект плацебо.